• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поради психолога

Діти і ґаджети

1. До 1-го року дітям не рекомендовано давати ґаджети взагалі.

2. До 3-х років час користування ґаджетами не має перевищувати 5-10 хвилин на день, до 6-ти років – не більше 30 хвилин у день, але після кожних 15 хвилин роботи з девайсом необхідно робити 5-хвилинну перерву (наприклад, у цей час можна зробити гімнастику для очей або подивитися на зелений колір, тому що він знімає напругу з очей).

3. Відстань від очей до монітора пристрою має бути 50-60см.

4. Працювати за комп’ютером чи ноутбуком слід лише за столом, рівно сидячи на стільці із жорсткою спинкою. Під столом має бути підставка для ніг, щоб ноги були під кутом 90°.

5. Не дозволяйте дитині користуватися ґаджетами під час їжі та перед сном:

- ґаджет відволікає дитину під час прийому їжі і її організм перестає відчувати момент насичення, тому у дитини може або зникнути апетит, або, навпаки, виникнути переїдання і ожиріння;

- сині промені екранів девайсів пригнічують рівень мелатоніну в людському організмі, що призводить до розладів сну. Тому за 1-2 години перед сном користуватися ґаджетами не рекомендується.


Дитяча лінь: причини та способи подолання

1. Намагання дорослих зробити за дитину те, з чим вона може впоратися самостійно, але за довший час, є однією з причин виникнення дитячої ліні. Своєю нетерплячістю дорослі блокують прояви самостійності дитини. Тому малюк не бачить сенсу у тому, щоб починати щось робити, адже закінчити цю діяльність йому не дадуть.

РІШЕННЯ: будьте терплячими, надавайте дитині більше часу для виконання різних завдань, заохочуйте бути самостійною.

2. Досить часто лінь виникає у невпевнених в собі, тривожних дітей, яких постійно критикують. У цьому випадку лінь виступає психологічним захистом дитини від можливих невдач.

РІШЕННЯ: частіше хваліть дитину за її успіхи та хороші вчинки (не «Ти -молодець!», а «Ти прибрав у себе у кімнаті, стало дуже чисто, молодець!»), ставте перед дитиною досяжні цілі, великі цілі розділяйте на маленькі (діяльність дитини має закінчуватися успіхом!), підтримуйте дитячу активність.

3. Перевантаження дитини може стати однією з причин виникнення дитячої ліні. Коли день маленької дитини розписаний похвилинно (дитячий садок, гуртки, додаткові заняття, секції і т.д.), то лінь у цьому випадку виступає захисною реакцією на розумове та фізичне перевантаження, з яким дитина не справляється. Проявами перевантаження дитини є апатія та занепад сил.

РІШЕННЯ: щоденно дотримуйтеся з дитиною однакового режиму дня, у якому має бути час для розумово-фізичних навантажень та вільної діяльності дитини на її власний вибір (наприклад, ігрова або творча діяльності тощо), ці періоди мають постійно чергуватися. Слідкуйте за самопочуттям дитини: якщо помічаєте ознаки перевантаження, то зменште кількість / тривалість денного розумово-фізичного навантаження дитини і збільште час для відпочинку.


Рекомендації по розвитку емоційного інтелекту дитини

Емоційний інтелект – це здатність усвідомлювати свої почуття та емоції, доносити й використовувати їх, управляти ними, а на основі цих навичок взаємодіяти з іншими людьми.

«Емоції сьогоднішнього дня»

Кожного вечора дитина має вибрати емоції, які вона відчувала протягом сьогоднішнього дня: «Сьогодні я відчував радість (смуток, цікавість, злість…), коли…». Для цього роздрукуйте всі емоції улюбленого персонажа дитини (казкового персонажа, героя мультфільму тощо), які вона і буде вибирати для позначення своїх переживань.

«Емоційний фотоальбом»

Спробуйте зробити емоційні фотографії кожного члена вашої родини. Потім зробіть великі плакати з емоціями кожного члена вашої сім’ї і повісьте їх на видне місце. Подивіться як одну й ту саму емоцію показав кожен член вашої родини, спробуйте відгадати всі показані емоції та повторити їх так, як показано на фото. Зверніть увагу на міміку обличчя при відображенні різних емоцій, спробуйте описати її.

«Компас емоцій»

Кожен гравець отримує набір з 8 карток: радість, страх, інтерес, натхнення, сумнів, подив, довіра, гнів. Перелік можна доповнювати.

Загадуючий гравець придумує слово-поняття-ситуацію і, обираючи до неї відповідну емоцію, викладає картку в коло закритою. Інші гравці повинні вгадати: яку емоцію викликає у гравця загадана ситуація. Наприклад, дитина може вибрати картку «радість» на поняття «День народження» тощо.


Дитяча агресія

Агресія – це поведінка, орієнтована на завдання шкоди об’єктам, в якості яких можуть виступати живі істоти або неживі предмети.

Ваші дії, якщо дитина проявляє агресію:

1. Зберігайте спокій, контролюйте себе та уникайте емоційного зараження. Якщо ви, дивлячись на дитину, теж почнете проявляти агресію, це тільки погіршить ситуацію. У вас погіршиться самопочуття і настрій, а проблема залишиться невирішеною. Тому краще у такі моменти сказати собі: «Те, що я зараз відчуваю (а саме «я починаю злитися»), це не моя агресія, а агресія дитини, яку я перебираю на себе», - і зробити кілька спокійних глибоких вдихів і видихів. Спробуйте зрозуміти причину дитячої агресії будучи абсолютно спокійним. Коли ви зрозумієте причину – буде легше знайти шляхи вирішення ситуації. Важливо! Постійно подавляти у собі негативні емоції шкідливо, тому знайдіть собі заняття, яке буде слугувати вам «розрядкою» (наприклад, займіться спортом). Таким чином ви вивільнятимете свої негативні емоції.

2. Обійми – ефективний метод боротьби з дитячою агресією. Дитина відчує себе захищеною, коли її обіймають, їй стає простіше ділитися своїми проблемами, коли вона відчуває фізичну близькість.

3. Похвала. Коли дитина отримує позитивні відгуки про себе і свою поведінку, вона прагне до гарних вчинків, адже так вона отримує необхідну їй увагу. Тому прояв агресії задля привернення уваги до себе втрачає сенс.

4. Давайте вихід емоціям дитини. Запишіть її на спортивну сексію (боротьбу, танці тощо), де дитина зможе вивільняти свою енергію, що накопилася.

5. Основним методом боротьби з агресією є любов. Батькам потрібно якомога більше розмовляти з дитиною, обговорювати з нею її проблеми та шляхи їхнього вирішення мирним шляхом, розповідати, як правильно потрібно поводитись в тій чи іншій життєвій ситуації.

6. Не з'ясовуйте відносини при дитині. Будь-які конфлікти між батьками відображаються на дітях, які стають їх свідками. Якщо ви бачите, що сварки не уникнути, знайдіть спосіб розібратися в ситуації так, щоб дитина цього не бачила і не чула.


Дитина активна чи гіперактивна?

Активна дитинаГіперактивна дитина
віддає перевагу рухливим іграм, але якщо їй справді цікаво – може поскладати пазли чи конструктор, послухати казку тощо;
перебуває у постійному русі, не може зупинитись та перепочити, навіть коли дуже сильно стомиться;
швидко говорить і ставить багато запитань, але може вести бесіду та вислухати відповіді співрозмовника на свої питання;швидко і багато говорить, «ковтає» слова, перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; ставить безліч запитань, але не має терпіння, щоб вислухати відповідь чи пояснення;
не страждає хронічними порушеннями сну і кишковими розладами;дитину дуже важко вкласти спати, вона дуже погано засинає, сон неспокійний, часто прокидається; страждає на хронічні кишкові розлади, алергію;
активна не завжди і не всюди (наприклад, вдома дитина активна, а в гостях у малознайомих людей – може бути спокійна, сором’язлива);не реагує на обставини та заборони; завжди і всюди поводиться однаково активно;
неагресивна (може дати здачі, але не ображає без причини).дитина неконтрольовано агресивна – безпідставно б’ється, кусається, дряпається, штовхається, кидається різними підручними речами, обмальовує стіни та столи тощо.

*Якщо ви маєте підозру на гіперактивність у вашої дитини – зверніться до невропатолога та психолога.


Ігри для сенсорного розвитку дітей

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він є основою розумового розвитку дитини.

Розвивальна гра «Шорсткі картки»Розвивальна гра «Перекладання намистинок за допомогою пінцета»Розвивальна гра «Попелюшка»Розвивальна гра «Переливання води за допомогою спринцівки»Розвивальна гра «Склади хусточку»
Обладнання:
картки (по 2 екземпляри) розміром 10 × 10, на яких наклеєні або пришиті безпечні, знайомі дітям матеріали (макарони, манна крупа, хутро, рис, цупкий папір тощо); серветка.
Правила гри:

перед грою дитина миє руки й витирає їх насухо. Спочатку вона обстежує зразок, а потім знаходить таку саму картку під серветкою.
Ускладнення:

дитина обстежує картку під серветкою, називає, яка вона (шорстка, тверда тощо), а потім знаходить їй пару.
Обладнання:
2 глибокі одноразові тарілки, намистинки середніх та дрібних розмірів, пінцет. Правила гри:
дитина бере пінцет і, обережно захоплюючи ним намистинки, переносить їх в іншу тарілку.
Обладнання:
2 глибокі одноразові тарілки, одна тарілка порожня, в іншій — рис (гречка) та манна крупа; ситечко з ручкою.
Правила гри:

запропонувати дитині (після згадування казки «Попелюшка») допомогти Попелюшці розібрати крупу. Роздивитися крупу. Просіяти манну крупу й показати, що вона сіється, а рис — ні. На очах у дитини перемішати крупи й запропонувати відокремити рис від манної крупи. Дитина зачерпує суміш, просіває її, просіяний рис пересипає в порожню тарілку.
Обладнання:
2 глибокі одноразові тарілки, спринцівка на 200 – 300 мл, губка.
Правила гри:

дитина за допомогою спринцівки набирає воду з однієї тарілки та виливає її в іншу, поки не вибере всю. Спочатку вправу виконують двома руками, потім однією. Якщо вода розлилася, треба спонукати дитину витерти воду губкою.
Обладнання:
різнокольорові хусточки, на які нанесені маркером (або вишиті) лінії згину; 1 хусточка без ліній.
Правила гри:

дитина отримує завдання — скласти хусточку за лініями згину.
Ускладнення:

хусточку без ліній дитина має скласти самостійно, за вказівками дорослого.

Всі ми розуміємо, що крадії, нарко- та алкозалежні, а також аморальні люди вулиці несуть безлад та небезпеку нам, нашим рідним та близьким людям, друзям.

Але слід пам’ятати, що дуже часто такими особами стають безпритульні діти, яким вчасно не допомогли у скрутній життєвій ситуації, в якій вони опинилися. Саме тоді ще безневинна дитина аби вижити вперше спробувала жебракувати та красти, коли на її прохання дати їжу їй відмовляли, спробувала наркотики та алкоголь, коли не отримала емоційної підтримки від оточуючих, забула про мораль, коли їй довелося без даху над головою ночувати на вуличних смітниках.

Що робити, коли ви бачите безпритульну дитину?

1. Поговорити з дитиною, з’ясувати чому вона на вулиці, де її батьки.

2. Якщо ситуація того вимагає, викликати поліцію за номером 102.

3. Разом з дитиною дочекатися приїзду поліції, пояснити їм ситуацію дитини. Якщо виявиться, що у сім’ї нині бездомної дитини над нею здійснювали насильство (фізичне, сексуальне, психологічне, економічне), то у поліції спочатку зроблять тимчасовий (на 10 днів), а потім, якщо ситуація не зміниться, за рішенням суду постійний приписи на заборону або обмеження у спілкуванні кривдників з дитиною.

Можливо, саме завдяки вам буде врятовано чиєсь життя!

Не можу перестати про це думати... не можу перестати це робити, або обсесивно-компульсивний розлад у дітей

Під обсесивно-компульсивним розладом (його ще називають невроз нав’язливих станів) розуміють різновид неврозу, який включає в себе повторювані нав’язливі думки (обсесії) та дії (компульсії).

Наприклад, дитина постійно систематично ходить мити руки або в туалет (навіть, коли не здійснює акт випорожнення: у цьому випадку вона просто сидить на унітазі якийсь час і йде, трохи згодом все повторюється), або прагне, щоб двері з роздягалки групової кімнати на вулицю були завжди відчинені (якщо двері зачинені – у дитини починається істерика та панічна атака) тощо.

Обсесивно-компульсивний розлад супроводжується постійним емоційним напруженням дитини та її непереборним бажанням здійснювати якісь ритуальні дії або думати і говорити про щось. В результаті у дитини виникають паталогічні страхи (фобії), розлади сну (кошмари), дитина постійно перебуває у стресовому стані (вона відчуває тривогу, безвихідь, втому, дратівливість тощо).

Зазвичай, обсесивно-компульсивні розлади з’являються у підлітковому віці (від 10-11 до 15 років) або у дорослих людей, проте, в окремих випадках, вони можуть з’явитися у дошкільному (від 3-4 до 6-7 років) та молодшому шкільному (від 6-7 до 10-11 років) віці.

Провести якісну діагностику наявності та ступеня вираженості симптомів при обсесивно-компульсивному розладі у дітей можуть психіатр та психотерапевт. Вони здійснюють медикаментозний та психологічний супровід дитини як у ситуації первинного звернення, так і у період рецидиву (повторного прояву симптомів після певного часу їх повної відсутності).

Якщо ви помітили у вашої дитини ознаки обсесивно-компульсивного розладу – зверніться до фахівців. Чим раніше буде виявлено ступінь вираженості даного неврозу та причину його виникнення – тим швидше та ефективніше буде проведено його усунення з мінімальним ризиком рецидиву.


Вікова періодизація дитинства, потреби дитини у кожному періоді

Кожна людина розвивається поступово : від народження і протягом всього подальшого життя.

Період дитинства є особливо важливим у формуванні особистості, адже саме в цей час закладаються основи всього (розвиваються психічні процеси, формуються моральні норми і принципи, соціальні навички, дитина розвивається фізично та інтелектуально і т.д.). Особистість проходить такі стадії розвитку у періоді дитинства:

1. немовля — від народження до року;

2. переддошкільне (раннє) дитинство — від 1 до З років;

3. дошкільне дитинство — від 3 до 6-7 років;

4. молодший шкільний вік — від 6-7 до 11-12 років;

5. середній шкільний вік (підлітковий) — від 12 до 15 років;

6. старший шкільний вік (юнацький) — від 15 до 18 років.

Потреби дитини у немовлячому віці:

- любов;

- турбота;

- увага.

Потреби дитини у ранньому віці:

- повага;

- заохочення;

- можливість проявляти самостійність;

Потреби дитини у дошкільному віці:

- похвала;

- активне пізнання навколишнього світу;

- ситуації успіху.

Потреби дитини у молодшому шкільному віці:

- щирість;

- терплячість дорослих;

- підтримка природньої допитливості дитини.

Потреби дитини у середньому шкільному віці:

- пізнання себе;

- спілкування з дорослими «на рівних», довірливі стосунки з батьками;

- самовираження.

Потреби дитини у старшому шкільному віці:

- спілкування як з однолітками, так і з батьками;

- досягнення;

- самореалізація.


Повчальні відео для дітей

Дитина найкраще запам'ятовує те, що бачить. Правильно підібрані відеоматеріали, які дитина буде дивитися та обговорювати з дорослим, пояснять малюку ті речі, які самими лише словами він не збагне, допоможуть побачити наслідки різних вчинків та дій, а також дадуть дитині деякі мудрі життєві поради.

Вашій увазі пропонується невеличка підбірка навчально-розвивальних відео для дітей на тему дружби, охайності та безпечної поведінки під час літніх канікул. Приємного перегляду!

1. Про дружбу: wym-1529059601787

2. Українська казка для тих, хто не хоче прибирати іграшки:wym-1529059670854

3. Корисні підказки. Канікули:wym-1529059720433


Дві крайності : сором'язливість та демонстративність дитини

Cоромязливість характерна як для дітей, так і для дорослих. Cором’язливість проявляється у відчутті людиною труднощів у спілкуванні, у дискомфорті при знаходженні в центрі уваги, у внутрішньому відчутті ніяковості та збентеженні, перед яким усі інші почуття відходять на другий план.

Причини сором’язливості:

- невпевненість у собі;

- занижена самооцінка;

- не достатньо розвинені навички спілкування;

- авторитарний стиль виховання;

- страх невдачі, боязнь помилитися;

- неконструктивна критика.

Cором’язливість – це одна з рис характеру, а їх, як відомо, ми набуваємо у процесі розвитку, вони не є вродженими. Саме тому надмірної сором’язливості можна позбутися:

- спонукайте дитину до занять творчістю (художня, театральна, музична діяльності тощо);

- давайте дитині відповідальні завдання, посильні для її віку (наприклад, слідкувати, щоб вдома завжди були политі квіти, куплений хліб тощо);

- радьтеся з дитиною, просіть у неї допомоги, але лише у тому разі, якщо ви готові дотримуватися дитячих порад;

- навчіть дитину першою починати розмову, слухати співрозмовника, підтримувати бесіду;

- навчіть дитину помічати свої успіхи, хоч і незначні, замість акцентувати увагу на невдачах;

- дотримуйтеся демократичного стилю виховання;

- частіше хваліть дитину, а якщо ситуація вимагає критики – вона має бути конструктивною.

Демонстративність – це особливість поведінки людини, яка характеризується підвищеною потребою особистості в увазі оточуючих та успіху.

Демонстративна дитина поводиться надмірно емоційно, її поведінка часто має вигляд, ніби гра актора у театрі, дитина намагається порушувати загальноприйняті норми та правила поведінки. Метою такої поведінки є звернення на себе уваги, здобуття похвали, бажання завжди і в усьому бути першою тощо. Тобто дитина намагається здобути те, чого їй бракує, коли вона поводиться прямо протилежно демонстративності.

Важливо пам’ятати, що демонстративна поведінка закріплюється у свідомості дітей «як норма», коли дитина отримує потрібну їй реакцію дорослих, яку за інших умов вона не отримала б.

Потурати демонстративній дитині, щоб на якийсь час полегшити її стан, не варто, адже це лише підсилить впертість та прояви демонстративності дитини у майбутньому.

Демонстративну дитину слід вчити чекати, зважати на бажання інших людей, дотримуватися норм та правил поведінки, визнавати авторитет дорослого. При цьому слід надавати дитині достатню кількість уваги у період, коли вона поводиться не демонстративно.

Пам’ятайте, для демонстративної дитини будь-яка увага (будь то прояви доброзичливості, або роздратування) є однаково цінною і сприймається вона дитиною краще, ніж байдужість. Тому ігнорувати демонстративну поведінку дитини не варто. Навпаки, задля її уникнення давайте дитині достатню кількість завдань і хваліть за вдале їх виконання.

Говорити з демонстративною дитиною, коли вона вчинила щось неприйнятне, потрібно спокійним тоном, а проявляти емоційність варто, коли дитина зробила щось хороше. Таким чином дитина помітить вашу різницю у реакції на її поведінку, зрозуміє, що значно бурхливіше ви реагуєте на її хороші вчинки, а тому намагатиметься робити їх частіше.

Демонстративних дітей варто віддавати у творчі гуртки, де вони будуть виступати перед публікою, проявляти себе. Демонстративні діти, зазвичай, не соромляться подібного і дуже комфортно почуваються, наприклад, під час театральної вистави або танцювальної постановки.


Діти-маніпулятори

Дитина-маніпулятор – це дитина, яка впливає на оточуючих (дорослих та однолітків) так, щоб задовольнити свої потреби за рахунок інших людей.

Існують такі види дітей-маніпуляторів за Е. Шостромом:

1. “Маленька ганчірка” – це пасивна залежна дитина, яка маніпулює батьками, використовуючи свою крайню безпорадність і нерішучість. Досить рано виявивши силу своєї слабкості обирає роль безпорадної. Така дитина достатньо розумна, тому що примушує дорослих робити всю роботу за неї.

2. “Маленький диктатор” – він управляє дорослими за допомогою упертості, неслухняності, істерик.

3. “Фредді-лисиця ” – це дитина, яка постійно плаче, а її сльози привертають увагу батьків. Дитина ще не встигла придумати чому вона плаче, а батьки вже її заспокоюють. Така дитина викликає почуття співпереживання в оточуючих і вдало використовує його на свою користь.

4. “Жорстокий Том” – така дитина схильна до образ інших дітей, бійок, штовхання. Понад усе на світі ця дитина ненавидить заборони, правила та авторитет. Її непохитна упевненість досить швидко перетворюється на самовпевненість і абсолютну віру у власні сили. Така дитина з часом стає некерованою, тому що для неї не існує авторитету.

5. “Карл, який змагається” або той, що прагне бути першим – зазвичай, така дитина зростає в сім’ях, де є два хлопчики, і молодший з раннього віку оволодіває наукою змагань, відвойовуючи собі батьківську увагу та місце у цьому світі.

Причини дитячих маніпуляцій:

- прагнення одержати щось для себе;

- недостатня увага дорослих;

- недостатність самостійності.

Шляхи подолання дитячого маніпулювання:

1. якщо дитина використовує істерику, як засіб маніпуляцій, то відійдіть і не звертайте на неї уваги поки дитина не заспокоїться. Можна сказати дитині у цей час: «Заспокоїшся – підходь, поговоримо». Якщо істерика трапилася у людному місці – постарайтеся якомога швидше забрати дитину звідти (задля уникнення «порад співчуваючих» вашій дитині) і почекайте поки дитина заспокоїться. Намагання щось пояснити дитині у період істерики лише підсилить її прояви;

2. у ситуації, коли дитина використовує брехню задля досягнення бажаного (наприклад, дитина бачить як хвилюються батьки, коли вона хворіє, і тому часто перебільшує своє нездужання або придумує собі різноманітні симптоми, яких насправді у неї немає, щоб батьки у «період нездужання» їхнього чада робили все, чого хоче дитина), їй можна пообіцяти щось приємне лише після «цілковитого одужання». Щоб уникнути подібної поведінки дитини враховуйте її думку у спірних ситуаціях, але давайте зрозуміти, що останнє слово буде все ж за вами;

3. намагаючись задобрити інших, дитина може використовувати лестощі. Досить часто їх сприймають за прояв любові, але слід пам’ятати, що такою поведінкою дитина намагається отримати бажане. Щойно воно буде у неї – лестощі припиняться. Якщо ви помічаєте за дитиною подібну поведінку, то намагайтеся не потокати дитині. Заохочуйте прояви любові та доброзичливості до рідних і близьких людей лише на безкорисливій основі. Повинні бути чітко розставлені межі дозволеного;

4. досить часто діти використовують звинувачення та докори задля викликання почуття провини у інших, які, відчуваючи себе винними, роблять те, чого хоче дитина. Наприклад, дитина каже «якби ви мене дійсно любили, то купили б те і те, батьки Андрія йому таке купують». У подібних випадках потрібно пояснити дитині, що ви теж її любите, навести конкретні приклади цього (наприклад, «я проводжу із тобою час, турбуюся, щоб ти був здоровий, ділюся із тобою своїм життєвим досвідом» і т.д.), а тому його звинувачення є нечесними і незаслуженими. Будьте не просто батьками, а друзями для своєї дитини, яким вона може повністю довіритися і не боятися, що її осудять.

Насамкінець, маніпулювання у дітей з’являється тоді, коли вони розуміють, що оточуючі люди не мають захисту від способів маніпулювання. Тому дуже важливо знати, які психологічні пастки існують, та вміти їх уникати. Важливо зазначити, що намагатися усунути маніпулятивну поведінку дитини, коли ви самі намагаєтеся маніпулювати іншими, у тому числі і дитиною, - це марна трата часу, адже дитина вчиться у вас. Тому важливо слідкувати за собою, якщо ви хочете відкоригувати деякі прояви поведінки ваших дітей.




/Files/images/1.png


Практичний психолог НВК "Барвінок"

Альона Анатоліївна Повисок

Кiлькiсть переглядiв: 233